Жінка Woman 3000

Про проект.About the project

2010-04-15T04:33:00.001-07:00

Garage Gang presents

International art initiative about woman of the world

Жінка Woman 3000

Who is the woman of the world?

How do we picture her to ourselves?

In what way is she able to shape our future?

27 photographers from 17 countries and more than 200 women took part in the initiative. The goal of this project is to broaden the picture of a woman and with photo art celebrate her as the life force of our society, transformational force, an individual and social force in the PAST (50-70 years old women), PRESENT (30-40 years old) and FUTURE (10-25 years old). It is essential to underline the role of women in shaping our behavior and, transferring the cultural knowledge across generations and, therefore, carrying out our cultural modeling.

In April 2010 Garage Gang group organized Woman 3000 Tour that included the exhibition of 300 photographic stories to 5 of Ukraine (Kyiv, Lviv, Odessa, Simferopol, Kharkiv) in more than 20 alternative locations (parks, streets, maternity houses, markets, roads, hotels etc.), discussions "Woman in modern society: Looking for ways of self-realization" and press-conferences with music concerts, poetry on the street festival and other art doings. Project provides a dialogue between generations and adds some new energy to the discussion concerning possibilities of women’s self-realization at the beginning of the 3rd millennium.

Project is organized with participation of french writer Regine Deforges, american writer Tricia Warden, ukrainian artist Vlada Ralko, ukrainian writer Sofiya Andruhovych and ukrainian feminist Layma Geydar.

CONTACT info@gggg.org.ua

IDEA WOMAN 3000 + UKR VERSION

For a woman, we are born twice: for the first time, as a thought about future and for the second time, as a baby with soul and body. Woman commences realizing her unity with creative power of the universe starting from the moment when her child is still in embryo and up to the birth of the new human being. Each of us, without exception, for the first time felt his/her connection to the life by way of mother’s blood-vascular system, heart rhythm and breathing.

The project Woman 3000 grew out of need to investigate the way the ideas are generated and to understand who is responsible for creating ideas which determine the essence and the style of our living. In its turn, the life itself placed particular emphasizes and directed this initiative taking into account current world challenges and state of affairs in 17 countries. Woman as a primary source, as a key to the future and a subject of self-realization became an object under observation by photographers from various parts of the world.

At the beginning of a new era, woman to a far greater degree than ever before serves as a determinant of consumer policy in the society and thus, of the priority status of universal values, she urges driving forces in economic and cultural life. The unique feature which enhances project’s topicality is the opportunity to observe through images of women representing three generations the reflection of three historical periods. Each woman along with her desires, hopes, aims, and possibly fears is a sui generis time capsule: of the past (women over 60), present (women over 30), and future (women under 30). As a result, more than 200 women representing 17 nations participated in the project. 27 photographers from Argentina, Ukraine, Russia, Israel, Spain, Italy, Japan, France, Sweden, Rumania, Canada, the USA, Germany, Turkey, Australia, and the Netherlands worked with them. By demonstrating photographs of ordinary people introducing common real-life experiences the project is designed to draw attention to the idea that personal is political, as well as to the subject of equality and personal commitment to social processes.

A year and a half after generating the idea of the project, we carried 262 photographs of women to big and small Ukrainian cities, holding expositions in the open or using locations which are non-traditional for photo exhibitions, thereby attracting attention of people in the streets and parks. Women of different ages, different experience and beliefs, different interests and occupation discussed the role of women in shaping new traditions and transferring cultural values through generations and thus, in modeling the society. Besides reflecting the female world as it appears in 17 countries by means of photographic art, the project served as a sort of glue to provide a dialogue between generations and added some new energy to the discussion concerning possibilities of women’s self-realization at the beginning of the 3rd millennium.

Формація Garage Gang представляє

Міжнародну мистецьку ініціативу про жінок світу

Жінка Woman 3000

www.zhinka3000.blogspot.com

за участю Реджін Дефорж, Софії Андрухович, Трішії Уорден, Лайми Гейдар,

Саши Кальцової, Влади Ралко

Київ 23 квітня / Львів 25 квітня / Одеса 27 квітня / Сімферополь 28 квітня / Харків 30 квітня

17 націй 27 фотографів понад 200 жінок

21 виставкова локація 13 музичних гуртів

1 казкар поети на вулицях жива бібліотека

об'єднаються щоб поговорити про те

ЯК ВОНА МОЖЕ ФОРМУВАТИ НАШЕ МАЙБУТНЄ?

За підтримки USAID, Uniter, Pact, Гете Інституту в Україні, Егоїстів,

Банку Південного, Французького культурного центру, Zaxid.net, журналу Фокус.

Проект приєднався до програми подій Французької весни в Україні.

Проект Жінка Woman 3000 виник з необхідності дослідити процеси народження ідеї, з потреби зрозуміти, хто відповідальний за створення ідей, які визначають суть і стиль нашого життя. Жінка як першоджерело, як ключ до майбутнього і суб’єкт самореалізації стала об’єктом спостереження для фотохудожників з різних куточків світу.

На початку нової епохи жінка більшою мірою, ніж будь-коли, визначає споживацьку політику суспільства, а тим самим – і пріоритетність загальнолюдських цінностей, задає основний імпульс рушійним силам в економіці та культурі. Унікальною особливістю, що посилює актуальність проекту, є можливість в образах жінок трьох поколінь спостерігати відображення трьох часових проміжків. Кожна жінка з її бажаннями, надіями, цілями і, можливо, страхами є своєрідною капсулою часу: Минулого (жінки після 60-ти), Сьогодення (жінки після 30-ти) і Майбутнього (жінки до 30-ти).

У проекті взяло участь понад 200 жінок 17-ти націй, з якими працювало 27 фотографів з Аргентини, України, Росії, Ізраїлю, Іспанії, Італії, Японії, Франції, Швеції, Румунії, Канади, США, Німеччини, Туреччини, Австралії, Нідерландів. Демонструючи фотографії звичайних людей, які репрезентують прості життєві ситуації, проект привертає увагу до ідеї, що особисте – це і є політичне, а також до теми рівності і персонального залучення до суспільних процесів.

“Жінки розуміють: світ – їхній, тут вони вдома. Та правила, за якими функціонує суспільство і природа, часто здаються їм надто суворими. Вони фізіологічно тендітні, мають тонку шкіру, маленькі руки. Їхні судження про себе ґрунтуються на ставленні до них інших людей. На жінок кричить рекламна індустрія. У них завищені вимоги до себе і невпинне бажання покращувати все навколо”. - звертається Саша Кальцова, лідерка музичного гурту “Крихітка” зі сторінок художньої книги проекту Жінка 3000.

Проект Жінка Woman 3000 має на меті розширити картину сприйняття сучасної жінки у суспільстві, пропагувати роль її “культурних інстинктів” у формуванні нових традицій і передачі культурного багажу через покоління і, таким чином, у здійсненні суспільного моделювання, а також створити своєрідний місток для діалогу щодо ґендерних питань та можливостей питань у ЗМІ та додати енергії дискусії щодо можливостей самореалізації жінки в суспільстві на початку 3-го тисячоліття.

23-го квітня проект відкрився у Києві, а 24-го вирушив у мистецький тур країною. У кожному місті експозиції були представлені у різноманітних масових та/чи специфічних локаціях - від парку, вулиці, закладу харчування та галереї до пологового будинку, торгового центру та психіатричної лікарні. На головних локаціях міст пройшли міні-фестиваль Поезія на вулицях, Жива бібліотека (“жінки-книги”, яких можна читати), виступили музичні гурти, театральні групи, сучасні художники представили свої акції та перформанси.

Для проекту Жінка Woman 3000 були створені короткі фільми про Реджін Дефорж, Владу Ралко, Софію Андрухович, Лайму Гейдар, які демонструвалися на прес-конференціях проекту у містах.

Реалізація проекту відбувалась понад півтора року. За цей час у його реалізації взяло участь понад півтисячі людей.

ДЛЯ ПАРТНЕРСТВ info@gggg.org.ua

Ukrainian Woman by Andres Gonzalez

2010-04-10T02:16:00.004-07:00

I have been photographing Ukrainian winters on and off since 2005. The alchemy of history, landscape and season had seduced me early on, and I returned over and over to photograph my experiences, and the experiences of people I met on my travels. In 2009 I met Sasha, an artist and curator in Kyiv, who introduced me to a different Ukraine, gone was the soviet repression, but a Ukraine inspired and connected to the far reaches of the world. It was through this meeting that collaboration has sparked, to explore Ukrainian culture through the prism of femininity, a source of great inspiration for many artists. The idea was to throw a photo shoot, but it would turn into more than that - it was a happening, a performance, and we were all players; it was our life, a unity, a photography, an art, a dance, a sensuality. That little party inspired this whole project, this tip of the hat to our women.

ALL PICTURES

Починаючи з 2005 року, я фотографував українські зими. Алхімія історії, ландшафту та пора року спокусила мене з самого початку, і я повертався знову і знов, щоб сфотографувати свої власні і переживання інших людей, які зустрічалися під час моїх подорожей. У 2009 році у Києві я зустрів Сашу, митця та куратора, який показав мені іншу Україну – без радянського тягаря, повну сил та зв’язану з найвіддаленішими куточками світу. Після цієї зустрічі почалася наша співпраця – можливість пізнати українську культуру через призму жіночності, що слугує джерелом натхнення для багатьох митців. Ідея організувати фотосесію перетворилася на щось набагато більше – хеппенінг, виставу, і ми всі були гравцями, життям, єдиним цілим, фотографією, мистецтвом, танцем, чуттєвістю. Та невелика вечірка ініціювала весь проект. Це вдячність нашим жінкам

Андреc Гонзалес
Andres Gonzalez
http://www.andresgonzalezphoto.com

German Woman by Frederike Wetzels

2010-04-10T02:16:00.003-07:00

I can’t give a definition of the women of my nation. I even can’t speak for the women I have portrayed. Every woman is an individual that stands and should speak for herself. I can just say that I hope that each of them is what she wants to be.Я не можу дати визначення жінці моєї нації. Вважаю, що не маю права говорити про жінок, яких я фотографувала. Кожна жінка – особистість, яка ні на кого більше не схожа і яка повинна говорити сама за себе. Можу сказати лише одне: сподіваюсь, що кожна з них є такою, якою хоче бути.

ALL PICTURES

Frederike Wetzels
www.frederikewetzels.de
Фредеріке Ветцельс

Spanish Woman by Ana Cuba/Salva Lopez

2010-04-10T02:16:00.001-07:00

Іспанки багато страждали протягом останнього тисячоліття. Страждають вони і досі, як і більшість жінок у світі. Але ми зробили акцент саме на цьому болі, бо, як нам здалося, мусили так вчинити. Ми продемонстрували це шрамами на їхніх животах (від величезного шраму жінки до зовсім невеликого на тілі дівчинки), які вони без жодного сорому показали. Понад те, не так давно материнство було чи не єдиним сенсом їхнього існування. Воно також зображено шрамами двох найстарших жінок. Кожна фотографія живота супроводжується трьома портретами жінок відповідного покоління, в яких ми намагалися відобразити їхні емоції і погляд. Можливо, тут надто багато інформації про життя іспанської жінки. Проте поза фізичними характеристиками іспанок ми понад усе хотіли розповісти їхню історію.

ALL PICTURES

Spanish women have suffered a lot during the last century, and they still do. (like most of the women on this world). But we focused our work on this pain because we thought we own this to them, and we have represented this with the scars on their bellies (from the huge scar of the older women to the little one of the younger), that they show without any shame. Moreover, motherhood was almost their only reason to exist not so many years ago, and, of course, that motherhood is also represented by the scars of the two oldest women. Each picture of the belly is accompanied with three portraits of that generation. The portraits are taken in the intimacy of these women; we looked for their emotions, their look. Maybe we do not give too much information about how's the life of a Spanish woman, but, beyond the physical characteristics of Spanish women, we really wanted to tell their story above all...

Ana Cuba, Salva Lopez www.anacuba.com www.salvalopez.com
Ана Куба, Сальва Лопез

Ukrainian Woman by Braty

2010-04-10T02:15:00.004-07:00

Women of all ages, tempers and moods are covered with some kind of veil of mystery, gauze that we reflected in the photos with light grey smooth layer.Всі жінки будь-якого покоління, характеру та настрою вкриті певною пеленою таємничості, флером, що і відображено на фотографіях сірим, м’яким нашаруванням.

ALL PICTURES

braty
art duo of twin brothers
braty-design.livejournal.com
braty
арт-дует братів
близнюків

Woman 3000 Tour: Exhibition on the seaside

2010-04-10T02:15:00.003-07:00

Woman 3000 Tour PICTURES

page >> 1 2 3 4 5 6

Opening Woman 3000: Black Sea, 8 am, 29/04/2010, Nikolaevka, Simferopol
Australian Woman
Yann Audic

Фільм.Film Vlada Ralko.Coloursculptor

2010-04-10T02:14:00.001-07:00

Vlada Ralko, ukrainian painter.
Video was made for a few minutes in her studio while she was working on a new series.

Music and text by Yonderboi.
Text translation by Olga Kravchenko
Directed by Sasha Shagi

Russian Woman by Olya Ivanova

2010-04-10T01:20:00.001-07:00

Жінка - близька до природи, адже вона здатна створювати нове життя. Тому в обличчях своїх героїнь я намагалася відобразити дикість, силу та природну глибину. Вважаю, що росіянки не надто відрізняються від європейок, ефіопок чи арабок. Вони дуже сильні, навіть занадто, хоробрі, але з почуттям гумору та великим серцем. Я відзняла шість жінок різного віку - невинності (12 років), сексуального дозрівання (16 років), експериментування зі своїм розумом та тілом (20 років), материнства (28 років), другого материнства (38 років), свободи (40 років).

ALL PICTURES

Woman is close to nature because she is able to create life. That’s why I tried to reflect wildness, power and deepness of nature in my women’s faces. I do not think that Russian women differ much from European, Ethiopian or Arabic. I see them as strong, very strong, brave, but with sense of humor and a big heart. I shot six woman’s ages. Age of innocence (12 years), age of sexual awakening (16 years), age of experience with mind and body (20 years), age of motherhood (28 years), age of second motherhood (38 years) and age of freedom (40 years).

Olya Ivanova
www.olyaivanova.com
Оля Іванова

Chinese Woman in Canada by Steven Beckly

2010-04-10T01:19:00.006-07:00

The women in these photographs were told that they were being photographed for two reasons: 1) they were women; 2) they shared a nationality. In addition, they were put into specific poses and positions and instructed to convey no emotion to simplify their responsibilities. The goal, ultimately, was to reveal (and capture) the naturalness of their nationality and femininity through the stabilization of their bodies and in their emotionless states. The women in these photographs share the same Chinese heritage. Their histories are rooted in the East. They are also bonded by the fact that they all live in a Western society, some first generation immigrants, others not. Whatever their personal histories, they all share a common task of having to negotiate their personal identities through these two disparate lenses. These photographs explore the cultural contexts of these women and seek to question what meaning their overlapping histories/stories may have for them, and for the viewer.

ALL PICTURES

Жінкам на цих фотографіях сказали, що їх фотографують з двох причин: 1) вони – представниці прекрасної половини людства; 2) належать до однієї національності. Їх посадили у певному положенні і попросили не передавати жодних емоцій, щоб знизити ступінь відповідальності. Адже метою було викрити (та сфотографувати) природність їхньої національності та жіночності шляхом фіксації позиції тіл та емоційного стану. Ці жінки, чиї життєві історії починаються на Сході, поділяють однакову китайську спадщину. Всі вони живуть у західному суспільстві, деякі з них є першим поколінням іммігрантів. Якими не були б їхні особисті історії, перед кожною з них стоїть одне завдання – узгодження своєї ідентичності крізь ці два різні об’єктиви. Фото зображують культурні контексти цих жінок і допомагають зрозуміти, яке значення може мати їхня спільна історія чи історії для них самих та глядачів.

Steven Beckly
http://www.stevenbeckly.com
Cтівен Беклі

<< BACK

Essay by TRICIA WARDEN for Woman 3000 art book: Notes about the perception of women

2010-04-10T01:19:00.005-07:00

What are we? We are you. We are human, some of us just have tits and cunts give birth to the world - no big deal. Let’s face it, if things were equal there wouldn’t need to be books like this pointing out how fucking wonderful we are and how we ought to be appreciated and not sold as sex slaves or be raped and beaten, or segregated into categories of either virgin or whore, invisible when we are our images are not sexual, our clits snipped off so that we never feel too much pleasure. The most common and mundane culprit for any minority would be being looked upon as less than without question and not only by men, but by each other, for this we are all criminal to some degree. And for the record “We are all not born alone”... There was a woman attached to the cunt you came out of... How you die my friend? Well, that’s another story.

ALL TEXT

Written With a Migraine of Salt

When you are a child you don’t see women
They show you blue and pink
and they choose it for you
And some one wants to play tell a secret
and then they drop their pants
and we become boys or girls
or sometimes both or neither.
You have women in your life but they are your
mothers, aunts, grandmothers, school teachers,
or your mother’s friends
and none of them are women
they are the titles given to them
because we do not yet understand sexism
the idea to separate the sexes
to degenerate one and elevate the other
has not occurred to us.
After you bleed and the dogs sniff you like meat
and you transform and so do they
Your lips are no longer your lips
they are no longer the way for words to leave your mouth
like knowledgeable kisses
No one listens to what comes out of those lips
not when a cock can fit so nicely
And your chest
something you once bared
and beat upon like an ape in the concrete yard
becomes something to hide and guard
something to be bought or stolen
Your breasts are knobs to heaven
and they will hurt you
when your cousin and his friends
play tune into china on your nipples.
And you only let that happen once
your face red down to the nape of your neck
and you punch the jackass
or else you’ll be a whore
even if you are only 5 years old
And a whore is another title
and you are not certain of her duties
only that you shouldn’t want them
Because you couldn’t hit them hard enough
they laugh in your face
proclaiming your fists permanently hopeless
When behind your back they secretly want you
and you are still too young to know what that means
but you suspect it somehow and try not to be alone when they are around.
Later, when you cousin pins you down
and he feels your cunt even after you’ve told him, “no!”
and fought and wriggled
and for the first time you feel a tingle underneath his palm
it’s balanced on the needle of shame and joy.
Your mother beats you
when she catches you looking at your cunt
You need to know what’s down there
and why people are after it
She says that she will tell your grandfather
and your shame grows like an aborted baby
floating around you like a dead spaceman
You decide it looks like a mistake god made
He forgot to put it on the inside
where it would be safe
like your dolls with the molded plastic crotches
Instead your vagina looks like a misplaced heart
cut down the middle
or filleted kidney
It is humanity exposed
but this is not what you think as you peel back the layers
not sure if you should be disgusted or mesmerized
And sometimes you wish your sex would disappear
especially from the ghoulish attention
from the vampire men that make cock-sucking motions
leaning out of the rolled down windows of their cars, trucks, vans
The sun beats down upon your head
You feel hunted and try to ignore it
You cross your arms across your chest
and quicken your pace
You ignore the redness that spreads from your head to your heart
pounding and pulsating
while you try instead to think about how much candy you can buy
with the money you stole from your mother’s purse
Will she notice and beat you later?
Probably
You stare at your mother naked and fear her tits
They are so large and white and pendulous
they seem like tumors
And you get this feeling that there really is a monster
and it doesn’t live underneath your bed but within you
and there is nothing you can do about it
it has already happened -
the slow car crash of puberty
And maybe you won’t grow
banana tits or bowling bags
or hot water bottles made of flesh
People take too many pictures of tits
with glue on them
And why do the men make the glue?
No one will tell you
But you’ve seen the pictures
in the hidden magazines
and that secret hole
- someone even put a foot in one!
- a foot!
You didn’t want to be a girl with a magic box
because you didn’t know how to play that instrument yet
It became a cave where unwanted things came in
and poked around for secrets you were too young to have
so they made their own and left them behind like roaches
to multiply
And sometimes you would wake up with roaches on you
and you’d be frightened in the dawn
that chittery glitter brown skittering down your leg
You’d wonder if they got in you when you were sleeping
and impregnate you like the apple trees and the watermelon patch
that were surely growing in there
because of the seeds you had accidentally eaten
that your grandfather warned you about
But these roaches were real.
When people are physically stronger than you,
you have to learn not to fear pain
or you’ll be a slave for the rest of your life
And if your father can never look you in the eye
learn to look at someone who will
otherwise you’ll wind up on a block
where other men will check the suppleness of your flesh
and the quality your teeth
And you’ll wonder later
how your grandmother made it through
How she guarded herself behind layers of make up
and a dress that said she had been a virgin
when she married nearly at 30.
You think about Persephone and the seeds she ate
and what grew there for 6 months that no one ever talks about
as her mother wept outside the door
able to hear through that membrane but not unlock it
and winter formed around her feet and spread to the heart of the world
So if you aren’t careful
one day when you are picking flowers
and someone will take you to hell
or will pretend to be a swan
or an angel will come with a message
and you’ll be fucked
and you’ll be sorry
and there will be nothing anyone can do about it
and it will twist you so
that it will change the way you see things
And the man you want
won’t look like the man you need
so you won’t recognize him when he sees you.

/нотатки про сприйняття жінок/
Написано під час потерпання від мігрені, спричиненої тривалим зловживанням сіллю.

Що ми за таке? Ми – це ви. Ми – людські істоти. Просто в декого з нас є цицьки, а через наші промежини на світ виходять діти – велике діло! Погляньмо правді у вічі: якби ми були однаковими, не виникало б жодної потреби у книжках (на кшталт цієї), де йшлося б про те, які ми, бляха, пречудові, і як нас варто цінувати, а не продавати як секс-рабинь, ґвалтувати й бити, або ж розподіляти на дві категорії: незаймані й повії. Ми – не сексуальні, в нас відрізані клітори, тому ми ніколи не відчуваємо надто великої насолоди. Найбанальніший та найбуденніший злочинець розглядається кожною меншиною досить безальтернативно, і не лише чоловіками, а й один одним. Ось чому ми всі певною мірою злочинці. Щодо запису «Кожен з нас народився не самотнім»… До піхви, з якої ти вийшов, докладалася ще жінка… Як доживаєш, друже?
Що ж, це вже інша історія.

В дитинстві ти не бачиш жінок.
Вони показують тобі блакитний і рожевий одяг
І обирають колір для тебе.
А хтось хоче погратися, відкрити таємницю –
І тоді вони скидають свої штани,
І ми стаємо хлопчиками чи дівчатками,
Інколи – обома, інколи – жодним.
У твоєму житті є жінки, та вони тобі
Матері, тітки, баби, шкільні вчительки
Чи материні подруги.
І жодна з них не є жінкою,
Вони – лише назви, які їм дали,
Тому що ми досі не розуміємо значення слова сексизм,
Ідею розділити статі.
Нам ще не спало на думку
Втоптати в землю одну з них і піднести до неба іншу.
Після того, як ти стечеш кров’ю і собаки нюхатимуть тебе як шмат м’яса,
Ти змінишся, і вони теж зміняться.
Твої губи – більше не твої губи,
Вони більше не є тим шляхом, через який слова виходять із твого рота,
Наче свідомі поцілунки.
Ніхто не слухає, що виходить із цих губ,
Тільки не тоді, коли до них так гарно пасує член.
А твої груди –
Дещо, що ти одного разу оголила
І б’єшся, наче мавпа, на бетонному подвір’ї.
Вони перетворюються на те, що треба ховати і захищати,
Що можна купити чи вкрасти.
Твої груди – це такі випуклості на шляху до раю,
Вони принесуть тобі страждання,
Коли твій кузен зі своїми друзями
Вистукуватимуть мелодію на твоїх сосках.
І ти дозволяєш цьому статися лише раз.
Ти червонієш на обличчі і аж до потилиці
І б’єш придурків кулаками,
Інакше будеш шльондрою,
Навіть якщо тобі лише 5 років.
Шльондра…
Ти навіть не знаєш, у чому полягають її обов’язки.
Знаєш лише те, що ти не маєш їх хотіти.
Ти не можеш вдарити їх достатньо сильно,
Тому вони сміються тобі в лице,
Називаючи твої кулаки даремними.
Коли за твоєю спиною таємно хочуть тебе,
А ти надто мала, щоб зрозуміти, що це значить,
Проте ти певним чином підозрюєш і намагаєшся
Не лишатися на самоті, коли вони поруч.
Пізніше, коли твій кузен нахиляє тебе донизу
І торкається твоєї промежини, навіть після того, як ти сказала «Ні!»,
Відбивалася і звивалася,
І вперше відчула пощипування під його долонею,
Відчуття на межі сорому й насолоди.
Твоя мати б’є тебе,
Коли застає за розгляданням своєї промежини.
Тобі потрібно знати, що там,
І чому люди так прагнуть цього.
Вона каже, що розповість діду,
І твій сором росте, як абортована дитина,
Витає довкола тебе, як мертвий космонавт.
Ти вирішуєш, що це, певно, божа помилка.
Він забув розмістити це всередині –
Там було б безпечніше,
Як у твоїх ляльок з їх типовими пластмасовими промежинами.
Замість цього твоя вагіна виглядає, як розміщене не в тому місці серце.
Це оголене людство,
Та не про це ти думаєш, відгинаючи свої «оболонки»,
Невпевнена, чи маєш гидитися, чи захоплюватися.
А іноді тобі хочеться, щоб твоя стать зникла,
В першу чергу, щоб перестала привертати увагу
Огидних чоловіків-вампірів, що мастурбують, висовуючись
Із опущених вікон своїх авто та вантажівок.
Сонце боляче б’є тебе по голові.
Ти відчуваєш, що тебе пильнують, і намагаєшся ігнорувати це.
Ти схрещуєш руки на грудях
І пришвидшуєш кроки.
Ти намагаєшся не помічати, як у напрямку від голови до серця ти червонієш.
Твоє серце колотиться і кров пульсує
В мить, коли замість цього ти намагаєшся думати про те,
Скільки цукерок можна купити за гроші, вкрадені з кишені твоєї матері.
Чи помітить вона і наб’є тебе?
Імовірно.
Ти дивишся на свою голу матір і тебе лякають її цицьки.
Вони такі великі, білі, обвислі,
Схожі на пухлини.
І тобі починає здаватися, що чудовисько таки існує,
Та живе воно не під твоїм ліжком, а в тобі.
І ти нічого з цим не можеш вдіяти.
Це вже сталося –
Катастрофа поступового статевого дозрівання.
І може, ти не виростиш цицьки
У формі бананів чи сумок для шарів для боулінгу, чи грілок,
Зроблених із плоті.
Люди надто часто фотографують цицьки,
Обмазані спермою.
І навіщо чоловікам сперма?
Ніхто тобі не скаже.
Але ти бачила фотографії
У схованих журналах.
І та секретна дірочка –
Хтось в одну навіть встромив ногу!
Ногу!
Ти не хотіла бути дівчинкою з чарівною скринькою,
Бо раніше не знала, як грати на цьому інструменті.
Вона перетворилася на печеру для зберігання непотрібних речей
І була призначена для накопичення таємниць, для яких ти була ще замала.
Тож вони створили свої власні і залишили їх там, щоб розмножувалися, як таргани.
Тож іноді ти прокидатимешся з тарганами на собі
І на світанку боятимешся
Цієї блискучої коричневої плями, що бігтиме вниз по твоїй нозі.
Тобі стане цікаво, чи вони заповзли в тебе, коли ти спала,
І запліднили, наче яблучне дерево та грядку з кавунами,
Що там точно проростали
Через випадково з’їдене тобою насіння,
Від чого тебе застерігав дід.
Та ці таргани були справжніми.
Коли люди фізично сильніші за тебе,
Ти маєш вчитися не боятися болю.
Інакше станеш рабом на решту свого життя.
І якщо твій батько ніколи не дивитиметься тобі в очі,
Вчися дивитися на того, хто буде.
Інакше опинишся там,
Де інші чоловіки перевірятимуть гнучкість твоєї плоті
І якість твоїх зубів.
І пізніше ти дивуватимешся,
Як це пережила твоя бабуся,
Як вона вберегла себе за шаром косметики
І платтям, що промовляло: «До цієї миті я була незаймана»,
Коли вона вийшла заміж десь у 30.
Ти думаєш про Персефону і насіння, котре вона їла,
І що там такого виросло за 6 місяців, що ніхто ніколи про це не говорить,
Коли її мати ридала за дверима,
Через тонку мембрану все чула, але не могла її відчинити.
Зима народилася навколо її ніг і простяглася до серця світу.
Тож якщо ти необережна,
Одного дня ти збиратимеш квіти,
І хтось затягне тебе до пекла
Чи прикинеться лебедем
Чи янголом, що прийшов із посланням.
І тебе трахнуть,
І тобі буде шкода,
І ніхто нічого з цим не зможе вдіяти.
І це так тебе зламає,
Що ти станеш по-іншому дивитися на світ.
І тоді чоловік, якого ти хочеш,
Вже не здаватиметься чоловіком, який тобі потрібен.
Тож ти не впізнаєш його, коли він побачить тебе.

Tour Woman 3000: Exhibition on the fence, at old hotel and behind the village pub

2010-04-10T01:19:00.003-07:00

Woman 3000 Tour PICTURES

Opening Woman 3000: on the fence behind the Academy of Art, 21/04/2010, 8 pm, Kiev
Swedish Woman
Tea Shafie

Opening Woman 3000: behind the village pub on the way to Odessa, 9 am, 26/04/10
Spanish Woman, Russian Woman, Argentinian Woman
Ana Cuba/Salva Lopez, Olga Ivanova, Mariana Pacho

Opening Woman 3000: 3d floor of the George Hotel in Lviv, 6 am, 25/04/2010, with Sigal Ben David, photographer from Israel
Israeli Woman
Sigal Ben David

Film Regine Deforges.Документ про неминуле

2010-04-10T01:19:00.001-07:00

This story is about experimental meeting with a powerful french woman writer Regine Deforges who came to Kiev to talk on the issues of woman place in the society. Organized by French cultural Institute in Ukraine the meeting was held in a very magnetic soviet cafe in Kiev named Babilon.

Directed by Sasha Shagi
Interviewed by SS and Iryna Solovey
Voice Frank Cottet
Music Edith Piaf

Swedish Woman by Tony Hultqvist

2010-04-10T01:18:00.002-07:00

Є старе шведське прислів’я про три покоління у сім’ї. Перше покоління здобуває, друге – розподіляє, а третє – все це руйнує. Усіх їх поєднує проблема відсутності віри в майбутнє, починаючи з жінок низького соціального класу, які не мають надії. Це підкреслено стіною, яка повністю загороджує вікно. Жінка похилого віку на першій фотографії, здається, задоволена своєю ситуацією. Друге покоління жінок змушене боротися із обставинами, що склалися, часто наперекір своєму бажанню. Постійне напруження та почуття провини тримає їх на своєму місці, не дає втекти. Та якщо вони раптом залишаются самі, то вже не можуть ні з чим впоратися. Третє покоління відмовилося від усіх мрій та надій і просто живе у занепаді.

ALL PICTURES

There is a Swedish old saying about 3 generations in the family. The first generation acquires, the second nominates and the third ruins it all. All generations share the same problem of no future hope, starting with working class women. I tried to bring an attention to this showing the wall across the window. So the first old woman seems to be pleased about her situation. The second generation of women is forced deal with the situation against its own will. The pressure and guilt holds them in place, but they cannot manage things right anymore when they are all alone.The third generation has just given up on all dreams and hopes, living in decadence.

Tony Hultqvist
Тоні Хальтквіст

Canadian Woman by Benoit Paille

2010-04-10T01:18:00.001-07:00

This work here about women is not homogeneous. These women all come from different living. This heterogeneity and it’s large diversity comes from that all the pictures I chose are picked from my Stranger project. These are all women I didn’t know before I shoot them. The goal of this project is to talk with people I wouldn’t talk if it wasn’t for the picture. I aslo break, by doing this, the anonymity of people in this modern world. A big part of these pictures for the women project has been taken at the Rainbow gathering of Quebec in 2009. My vision of these women is wide open on the future, a vision full of hope for a better world. They are, in a sense, a kind of warriors of modern times, fighters for the protection of their planet and engaged in their society. They chose an alternative way to live and to raise their kids. I think this vision is visible in the look of the two youngest girl. A look that seems to come from an old soul that already knows a lot.

ALL PICTURES

page >> 1 2 3 4 5 6

ана фоторобота не є однотипною. Всі ці жінки мають різне життя. Неоднорідність та її широке різноманіття пояснюється тим, що зображення запозичені з серії фотографій під назвою Незнайомці. Цих жінок я не знав до зйомки. Ідеєю проекту було спілкування з людьми, з якими ніколи не заговорив би, не фотографуючи їх. Цим я також руйную анонімність людей у сучасному світі. Значна частина фотографій була відзнята у 2009 році на Rainbow gathering (тимчасове поселення людей, які популяризують ідеали миру, любові та гармонії) у Квебеку. Я вбачаю у цих
жінках людей, які сміливо дивляться у майбутнє сповненими надії очима. Вони, у певному сенсі, - воїни сучасного часу, борці за захист своєї планети, активно задіяні у суспільних процесах. Вони обирають альтернативні способи життя та виховання дітей. На мою думку, ці принципи особливо помітні у поглядах двох найменших дівчат. Погляд, що, здається, належить старій душі, яка вже багато чого знає.

benoit paille
www.benoitp.com
бенуа пей

German Woman by Alexander Schucke

2010-04-10T01:17:00.019-07:00

ALL PICTURES

For “Woman” photo-project I am exhibiting extracts of my works “Julia” and “Family and Friends”. The pictures present women living in Germany; they are relatives or friends of mine. I take pictures of people when I got to know them good enough to become familiar with traits of their characters, with their personalities. It is important to me to understand people’s rhythm of living and their personal vision of life. If you look at these photographs you might not find a suitable image fitting German women in general. Due to my relation to them I tried to present these women with a subjective approach.

Evelyn owns a tiny store where she sells clothes, hand-made fashion, and repairs all types of clothing. After long considerations she finally decided to leave her former office job for her dream work. Once she studied technologies of nutrition, she still loves cooking the traditional way, sticks to her beliefs and seems to never give up certain stubbornness.

Tetjana was born in Ukraine near Odessa and got married to a German man. She moved to Berlin where she gave birth to 3 children. Her husband decreed German to be the family language. None of the children speaks Russian or Ukrainian. After buying a property Tetjana got divorced and endured a hard time being operated for cancer.

Her granddaughter is four years old, she calls her granny Thea.

Thea lives with a cat and a couple of chicken at an old barnyard in the country. Because the efforts of keeping the estate going are troubling her much she thinks of selling it and moving to a small apartment. She feels frail and stays alone most of the time. Despite that she gladly prepares an excellent tea for her rare guests.

Gisela is sporty, enthusiastic and always interested the other people's narrations. She enjoys mountains and hiking in nature. Since her husband passed away she manages the work in the garden on her own, cuts the hedge and trees, harvests, takes care of the flower beds and prongs the soil.

Vita is from Kazakhstan. Her Russian-German parents moved to Bremen when she was little. She studies photography and works in an art gallery. Her character is decent, she tends to be thoughtful, has a great sense of humour and is always able to lend an ear.

Rita and her husband came from Ukraine with the child to live in Germany. They never got rid of their accents, and Rita can barely prospect her future career. She is passionate and warm-hearted, always concerned for the well-being of others and sees herself most of all as mother of the four years old Nikita, who is parented bilingually.

Julia was born near Chemnitz, studied medicine, has a two years old daughter and works as a doctor. Her rational profession conflicts with her temper, her musical talents and her artistic ambitions. She is unconventional, dreamy and very determined.

Для проекту «Жінка» виставляю свої окремі роботи з циклів «Джулія» і «Сім’я та друзі». На фото зображені мої родички та подруги, які живуть у Німеччині. Я фотографую лише добре знайомих мені людей, знаючи їхні риси характеру та індивідуальні особливості. Для мене важливо зрозуміти їхній життєвий ритм та світогляд. Що стосується цих знімків, то серед них можна і не знайти пануючий образ німкені. Враховуючи мій зв’язок з цими жінками, я намагався розглядати їх суб’єктивно.

Евелін є власницею невеличкої крамниці, де вона продає одяг, дизайнерські розробки та займається ремонтом речей. Після тривалих роздумів вона, зрештою, вирішила залишити офісну роботу задля мрії. Свого часу Евелін вивчала технологію харчування і досі любить готувати традиційні страви, не відходить від своїх принципів, навіть якщо інколи це схоже на впертість.

Тетяна народилася в Україні, недалеко від Одеси, і вийшла заміж за німця. Вона переїхала до Берліна, де народила трьох дітей. Ніхто з них не знає ні російської, ні української, оскільки її чоловік вирішив, що у сім’ї будуть розмовляти німецькою. Після покупки нерухомості Тетяна розлучилася і пережила складний період, захворівши на рак і перенісши операцію.

Її онуці чотири роки, і вона називає себе Tеа. Живе разом з котом та парою курок у старому будинку за містом. Теа планує продати дім та переїхати до невеликої квартири. Відчуває себе слабкою і більшість часу проводить наодинці. Та своїх нечастих гостей вона із задоволенням пригощає прекрасним чаєм.

Гізела – спортивна жінка, повна ентузіазму та завжди цікавиться історіями інших людей. Їй подобаються гори та піші прогулянки на природі. Після смерті чоловіка вона доглядає cад, підстригає огорожу та дерева, збирає врожай та розпушує землю.

Віта – з Казахстану. Коли вона була ще дитиною, її російсько-німецька сім’я приїхала до Бремена. Нині вивчає фотосправу та працює в арт-галереї. Вона – порядна людина з прекрасним почуттям гумору. Має схильність замислюватися і завжди готова вислухати іншу людину.

Рита та її чоловік разом з дитиною приїхали до Німеччини з України. Вони так і не позбулися акценту, а Рита ледве може уявити свою майбутню кар’єру. Вона – сповнена ентузіазму добра людина, яка завжди переймається самопочуттям інших. Проте головне її призначення – бути матір’ю чотирирічного Микити, якого виховують у двомовному середовищі.

Юлія народилася біля Хемнітцу, вивчала медицину, має дворічну доньку і працює лікарем. Прагматична професія конфліктує з її темпераментом, музичними талантами та художніми амбіціями. Вона – неординарна, мрійлива та дуже цілеспрямована.

Alexander Schücke
www.myspace.com/alexscu

Woman 3000 Tour: Exhibitions in the streets and parks

2010-04-10T01:17:00.017-07:00

Woman 3000 Tour PICTURES

Openning Woman 3000
Botanic Garden after Fomin, 7 am, 23/04/2010 Kiev
Canadian Woman, Turkish Woman, German Woman, Italian Woman, Israeli Woman
by Frederike Wetzels, Flavio Romualdo Garofano, Rengim Mutevellioglu, Sigal Ben David, Benoit Paille

Openning Woman 3000
Park after Franko, 13 pm, 25/04/2010, Lviv
Dutch Woman, Swedish Woman, Ukrainian Woman, Australian Woman,
by Jordi Huisman, Braty, Yann Audic, Tony Hultqvist

Openning Woman 3000
Prymorskiy Boulevard (West Part), 14 pm, 27/04/2010 Odessa
Turkish Woman, German Woman, Spanish Woman, Australian Woman, Argentinean Woman + Crocodiles in Tights (ukr electro indie, music band) in the field
by Frederike Wetzels, Ana Cuba, Yann Audic, Julia Feldman, Rengim Mutevellioglu

Openning Woman 3000
in front of Council of Parliament of Crimea, 13 pm, 28/04/2010, Simferopol
Australian Woman, Italian Woman, Israeli Woman
by Yann Audic, Flavio Romualdo Garofano, Sigal Ben David

/span>

Essay by Sasha Koltsova (musician) for Woman 3000 art book

2010-04-10T01:17:00.015-07:00

Зараз мені комфортно. Я не завжди пам’ятаю про те, що я – жінка. Натомість постійно відчуваю свою відповідальність. Вона, а також готовність дати відповідь і діяти, причетність до життєвих процесів – важливі риси моєї статі. Інколи вони безвідносні. Таке відчуття, ніби я просто маю встати і почати діяти. А справи знаходяться або пригадуються в процесі. Думаю, опір ентропії – жіноча риса.

Жінка – це процес. У нас є внутрішня готовність до нього, до створення і виживання. Вважаю, що готовність до дива, оптимізм, вірність реальності, бажання розставити всі крапки над «і» – теж жіночі риси. Представниці прекрасної половини людства не люблять невизначеності. Наш фізичний біль і щастя – реальні. Ми хочемо конкретики тут і зараз, без підробок і подвійного дна. Світ тримається на жіночій терплячості. Ми краще відчуваємо закономірності життя, не є в ньому чужими блукаючими самітниками і почуваємось тут більш адаптованими за чоловіків. Вони часто усвідомлюють себе покинутими, чужорідними і тимчасовими елементами. Чоловіки більше бояться смерті, вони відчайдушно прагнуть перемог. Жінки розуміють: світ – їхній, тут вони вдома. Та правила, за якими функціонує суспільство і природа, часто здаються їм надто суворими.

Вони фізіологічно тендітні, мають тонку шкіру, маленькі руки. Їхні судження про себе ґрунтуються на ставленні до них інших людей. На жінок кричить рекламна індустрія. У них завищені вимоги до себе і невпинне бажання покращувати все навколо. Від нас вимагають прекрасного за умовчанням і не запитують, чого нам вартує ця невимушеність. Ми гостро відчуваємо несправедливість Всесвіту і часу щодо своєї статі і контраст зі своїми сподіваннями. З цим важко змиритися, коли починаєш усвідомлювати себе статтю в дитинстві. Це травма – прокинутися одного дня, відчуваючи себе не просто людиною, яка виконувала домашні завдання, писала твори, яку любили батьки, а СТАТТЮ. І усвідомити, що від жінки чекають іншого. І що твоя стать і твоя особистість хочуть протилежних речей.

І відчути ставлення іншої статі до себе. Зрозуміти, що твоя стать диктує певний спосіб життя, поведінку, обмеження або можливості. Мені здається, що минає багато часу, поки ти «приземляєшся» і вкорінюєшся – навчаєшся жити саме в такому тілі, розумієш переваги власної психіки, власного тіла, власного відчуття реальності. Розумієш свою роль на найближчі 80 років. Погоджуєшся з нею. Долаєш відторгнення самої ідеї бути жінкою. І нарешті знов стаєш просто людиною.

ALL TEXT

I feel comfortable now, I don’t always keep in mind that I’m a woman. But I constantly feel my
responsibility instead. The responsibility, the willingness to respond and to act, the involvement in life processes – these are substantial features of my gender. Sometimes, it’s irrespective; it simply feels like I’ve got to stand up and to start acting, in process discovering and recollecting things to do. I argue that the resistance to entropy is a feminine trait. Woman is a process. We possess inner readiness to act, to create, to survive. I consider that readiness to grasp a miracle, optimism, loyalty to the reality, desire to sort it all out are feminine traits, too. Women don’t like indeterminacy. Our corporal pain is real, our happiness is real, and we want concreteness here and now, without any counterfeits or double bottom. That’s female indulgence what keeps the world turning. We better sense life’s regularities, we’re not strange roaming hermits, we are better adapted here than men. Men often feel abandoned, alien, and transient elements. Men are more inclined to fear death, they desperately strive for victories. Women realize that this world belongs to them, they feel at home here. But the rules according to which society and nature play often appear to be too strict. Physiologically, we are fragile, our skin is thin, our hands are small, we estimate ourselves by people’s attitude towards us. Advertising industry shouts at us. We demand too much of ourselves and have a perpetual desire to improve stuff all round. Beauty is expected from us by default and nobody wonders what the price of this easiness is. We keenly feel injustice of the universe and of time toward our sex and the contrast to our expectations.

It’s hard to reconcile ourselves to such state of affairs when we start perceiving ourselves as a gender as early as we are children. That’s an injury, waking up one day feeling like not just a person who does her homework, writes compositions, who’s loved by parents, but feeling like a GENDER; and eventually realizing that they demand something else from a woman; and that your sex and your personality want different things; and feeling the way you’re treated by another gender; comprehending that your sex dictates you some particular life style, behavior, restrictions, and possibilities. I think it takes pretty much time for you to “get your feet on the ground” and to implant it – you learn living in this very body, seeing the advantages of your own psychics, your own body, and your own sense of reality. You see your role for the next eighty years. You consent to this. You overcome the rejection of the very idea of being a woman. And eventually, you become just a person again.

Саша Кольцова.Sasha Koltsova
Музикантка.Musician

Italian Woman by Michele Miele

2010-04-10T01:17:00.013-07:00

In the common opinion reigns the stereotype that links the Italian woman to the idea of beauty, sensuality, elegance. Milan, the chosen context for Michele Miele shoots, seems to be the main container of this kind of women. Actually they are something more: they're mainly made of energy, love, passion for their job. It's not about the "Working Girl" clichè, rather it's a question of claiming goal in their life and a role into the society. The smile of the protagonists of Michele Miele’s shots depicts a real woman in everyday life: her passions, her hopes, her goals, maybe her fears. In the age group of 20/30 y.o., women's smile is heavy, bright and infectious, conveyed not only with the teeth but also with the eyes, the little movements of the face's lines, soft tic motions. In the 30/40 age group, the smile is still there, but we can catch some symptoms of balance, an oscillation between the joy of living their own lives and the quest for new goals. The professional sphere misses the role of main goal becoming the foundation of experiences that will let better developing other spheres of everyday life. The women between 50/70 smile less, but we can notice a light spark of calm in their eyes: the deserved goal to be achieved in the years has been reached. Or maybe not, but it's ok.

ALL PICTURES

У суспільній думці панує стереотип, що пов’язує італійку з красою, чуттєвістю, елегантністю. Мілан, обраний як контекст для фотознімків Мішель Мільйе, здається, і є головним вмістилищем такого типу жінок. Насправді вони є чимось більше, адже складаються головним чином з енергії, любові, пристрасті до своєї роботи. Йдеться не про кліше «роботящої дівчини», а про боротьбу за мету у своєму житті та роль у суспільстві. Посмішка протагоністок фотознімків Мішель Мільйе зображує справжню жінку у повсякденному житті: її пристрасть, сподівання, можливо, страхи. У віковій групі 20-30 років усмішка жінок тяжка, яскрава та заразна. Вона передається не тільки оголеними зубами, а також очима, маленькими мімічними рухами - легкі скорочення лицевих м’язів, м’які непомітні посіпування. У віковій групі 30-40 років усмішка ще є на обличчі, але можна вже вловити деякі ознаки балансування, вагання між почуттям задоволення від власного життя та пошуком нових цілей. Професійна сфера не є головною метою у житті, а лише основою досвіду, що дає змогу краще розвиватись іншим сферам її буденного життя. Жінки у віці 50-70 років посміхаються менше, але ми можемо помітити легку іскру умиротворіння в їхніх очах: поставлену ціль було досягнуто. А може, і ні, але це неважливо.

Michele Miele
www.flickr.com/michelemiele

Russian Woman by Alla Gysych

2010-04-10T01:17:00.011-07:00

У цьому фотопроекті представлені портрети російських жінок. Не можу претендувати на те, що я хоча б частково передала у своїй роботі той складний та суперечливий образ, який вимальовується в моїй свідомості, коли я думаю про них, про себе і про нас в цілому. Росіянки, без сумніву, духовно дуже тісно пов’язані з довгою та насиченою подіями історією Батьківщини та її сьогоденням. Ми несемо в собі всі знайомі нам національні традиції та досвід, але миттєво відмовляємося від усього цього заради нових віянь та образів. Однак традиції та досвід настільки суттєві, що свідомо чи ні, ми протиставляємо себе всьому зовнішньому світу жінок як окремий тип під назвою «Русская». Все це для мене – не суперечності, а риси одного образу, який я ціную та бачу у кожній з моїх героїнь. Водночас кожна з них – індивідуальність, а тому я обрала чорно-білий формат знімків, що дозволяє, як на мене, відкинути все зайве та суб’єктивне і залишити глядачеві тільки погляд, образ, швидкоплинний настрій і, звичайно, жіночу красу. Сподіваюся, мені це вдалося.

ALL PICTURES

page >> 1 2 3 4 5 6

In this photo-project I am presenting portraits of Russian women. I can not really say that I managed to capture this complicated and controversial image, which emerges in my mind when I think about them, about myself and about us as a whole. Russian women without a doubt are mentally very close to a long and eventful history of Russia and country's present. We gently carry inside ourselves national traditions and experience known to us, but able to immediately reject all this for the sake of new trends and new images. However, traditions and experience are so significant to our understanding that consciously or not, we oppose ourselves to the world of all other women as a special type called “Russian Woman”. I don't see a contradiction in such behaviour, just different traits of one character, which I appreciate and see in all of my heroines. At the same time every woman has her own personality, that's why I chose black and white format. It allows me, as I can see it, to reject all unnecessary and subjective leaving to the viewer only a look, a character, a fleeting mood, and of course , a beauty of a woman. And I hope I succeeded.

Alla Gysych
http://www.flickr.com/photos/45883454@N08/

American Woman by Allan Barnes

2010-04-10T01:17:00.009-07:00

ALL PICTURES

I am working using the wet-plate collision process, which gives this “old” effect to the film. This method was widely used in 1850-1870. The pictures you see here were taken using a reproduction camera and Voigtlander & Sohn lens manufactured in 1856. The concept was actually simple. I put an ad on Craigslist Los Angeles saying that I am looking for 3 generations of females for the project. I got two responses, both families came to my studio to be photographed and then I photo-shopped the pictures together into a triptych. So this submission represents 3 generations of American Women. As they say, we are the nation made of people of many nations; this is particularly noticeable in the big cities like Los Angeles, where to hear several different languages spoken in the cafe is a common thing. In fact, the guy who served me coffee at my local coffee shop (where I’ve sent the images from) speaks English, Farsi and Norwegian. I think that pictures submitted can give a full idea of this.

Я застосовую мокрий коллодіонний процес, що зістарює плівку. Цей метод широко використовувався у 1850-1870 роках. Ці фото були зроблені репродукційним фотоапаратом з лінзами фірми Voigtlander & Sohn, виготовленими у 1856 році. Концепція насправді була простою. Дав оголошення на он-лайн ресурсі Craigslist у Лос-Анджелесі, написавши, що шукаю для проекту жінок трьох поколінь. Я отримав відгуки від двох сімей, які згодом прийшли до моєї студії. Моя робота демонструє три покоління Американських жінок. Загальновідомо, що ми - нація, яка складається з багатьох націй. Це особливо впадає в очі у таких містах, як Лос-Анджелес, де у кафе, наприклад, звично чути одразу декілька різних мов. Понад те, офіціант, який приніс мою каву в місцевій кав’ярні (звідки я надіслав свої фото), знає англійську, мову фарсі та норвезьку. Думаю, мої знімки передають цей стан речей.

allan barnes
www.allanbarnes.com
алан барнс

Italian Woman by Flavio Romualdo Garofano

2010-04-10T01:16:00.005-07:00

Flavio Romualdo Garofano presents a series of shots where the contrast and an attempt to compare real life to the theater are evident. With his portraits of Italian women the artist tries to draw viewers’ attention to this contrast and comparison. The "new" women, women of the new generation express their emancipation using the body language. This body can be painted in colours, be on display, become "elevated" ... Their faces look into the future, like the eyes of a newborn who tries to learn this world. Thus we can say that young women play in their own future the main, the leading role. Older women have different approach to life. For all bad things that happen they still “blame the authorities”.

On the other hand we see pictures taken in Southern Italy, pictures of simple women – worker, farmer, housewife… These women are like "pillars" for their homes. Women who have no time to sit down and relax, who work 24 hours a day, wake up early, say a prayer, then sweep the floor, cook, guard house - in their same old kitchen aprons. And let’s praise these women – because they struggle to “get by” with the same feeling of fighting for the future as young do.

ALL PICTURES

Флавіо Ромуальдо Гарофано представляє серію знімків, на яких проглядається чіткий контраст та намагання порівняти життя з театром. Саме це і хотів передати фотограф у портретах італійських жінок.

«Нові» жінки висловлюють свою емансипованість за допомогою мови тіла, яке може бути розфарбованим різними кольорами і виставленим на огляд. Погляди його власниць спрямовані в майбутнє, ніби очі дитини, яка пізнає світ. Тож молоді жінки відіграють у своєму майбутньому провідну роль. Такий підхід до життя помітно відрізняється від ставлення до нього зрілого покоління, яке, як і раніше, має «претензії до влади».

З іншого боку, на фотографіях, зроблених в південній Італії, зображені прості італійки: звичайна працівниця, фермер, домогосподарка. Ці жінки – «опори» своїх домівок. Їм ніколи сісти, вони працюють по 24 години на добу, прокидаються рано, читають молитву, потім підмітають підлогу, готують їжу, охороняють будинок – і все це у своїх одвічних кухонних фартухах. Хвала цим жінкам! За те, що вони, намагаючись в своєму маленькому світі звести кінці з кінцями, відчувають те ж почуття боротьби за майбутнє, що й молоде покоління, яке дивиться вперед.

Флавіо Ромуальдо Гарофано
http://www.flickr.com/people/flavioromualdo/

Israeli Woman by Sigal Ben David

2010-04-10T01:16:00.003-07:00

The series assembles three works, representing three generations of women as an equivalent to "dream", "the present" and "memory". Each work contemplates on one generation of women in Israel in a visual form. Both allegorical and empirical concepts define each generation, as well as the dialogue among the three. The third generation, older women, is presented by objects that are taking place in our life as a conception that form us as young women in the present. We grow up on the stories and myths of our mothers - "the holocaust survivors" "the pioneers" "the immigrants". The Holocaust memories nurture the militant culture. What we truly have from this older generation are memories, fine line between nostalgia and disappointment. The objects are a reflection of a residue, remains of fragmented dreams and beliefs. These dreams and beliefs were constructed in the Israeli society and are still vital within the young generation. The Israeli girl's dream is not just the classic universal dream of a white wedding dress, but also has a distinct local component, which might seem to an outsider as a contradiction - to become a soldier. The portraits of my generation reflect the conflict that young Israeli women cope with. Both dreams and memory define our perception of ourselves. In some portraits the floral pattern background correlates with the romantic conservative role, while in others it portrays dissonant relations, a constant tension between adaptation and disillusionment. The photographs function as a representation of presentation, imitating what might be considered as the reality of women in Israel as both idea and ideal.

ALL PICTURES

Ця серія поєднує три роботи, що репрезентують три покоління жінок як еквівалент «мрії», «сьогодення» та «пам’яті». Кожна фотографія у візуальній формі розмірковує про одне покоління жінок в Ізраїлі. Алегоричні та емпіричні концепти визначають кожне покоління, так само, як і діалог між трьома.

Третє покоління, тобто жінки похилого віку, репрезентовані об’єктами, що існують у нашому житті як концепція того, що вони формують нас, молодих жінок, сьогодні. Ми зростаємо на історіях та міфах наших матерів – «очевидці Голокосту», «першопрохідці», «іммігранти». Спогади про Голокост живлять мілітаристську культуру. Що ми справді успадкували від старшого покоління, так це спогади. Межа між ностальгією та розчаруванням ледве помітна. Об’єкти є відображенням залишків непов’язаних мрій та вірувань. Вони давно були сформовані в ізраїльському суспільстві й досі є актуальними для молодого покоління. Мрія ізраїльської дівчинки - це не просто типова, універсальна мрія про весілля. Вона містить дуже виразний місцевий компонент, який іноземцю може здатися протиріччям. Ця мрія – стати солдатом. Портрети мого покоління відображають конфлікт, з яким ізраїльські жінки мусять впоратися. І мрії, і спогади визначають наше сприйняття самих себе. На деяких фотографіях квітковий візерунок на задньому плані перегукується з романтичною, консервативною роллю, тим часом як на інших портретах це зображує дисонанс, постійне напруження, що балансує між адаптацією та крахом ілюзій. Фотографії є представленням уявлення, імітуючи те, що можна розглядати як реальність жінок в Ізраїлі як ідею та ідеал.

Sigal Ben David www.behance.net/SigalBendavid

Film about feminist Layma Gaydar

2010-04-10T01:16:00.001-07:00

Ukrainian feminist Layma Gaydar, leader of woman organization "Woman's Network", talks about her start in the issues of human rights, woman's situation in Ukraine and friendly world of hippies.

Jazzbaby, poem by Sofiya Andruhovych

2010-04-10T00:49:00.003-07:00

Тепло в білій кімнаті,
В батареях шумить вода,
Замело снігами,
І навколо така самотність –
Цей ну-джаз, цей бібоп,
Цей ага-ага,
Ця незібрана постіль,
Розкидані кості,
Непрохані гості –
Незнайомці чужі,
Завжди нові,
Завжди приходять просто,
Хоч іди і ночуй під мостом,
Щоб тобі не топталися по голові,
Щоб тебе не доводили до межі,
Щоб тебе не знаходили в мережі,
Ти заллєш собі горло воском.
Крихітко, випий віскі,
Наведеш трохи згодом різкість.

ALL TEXT

Тепло в білій кімнаті,
В батареях шумить вода,
Замело снігами,
І навколо така самотність –
Цей ну-джаз, цей бібоп,
Цей ага-ага,
Ця незібрана постіль,
Розкидані кості,
Непрохані гості –
Незнайомці чужі,
Завжди нові,
Завжди приходять просто,
Хоч іди і ночуй під мостом,
Щоб тобі не топталися по голові,
Щоб тебе не доводили до межі,
Щоб тебе не знаходили в мережі,
Ти заллєш собі горло воском.
Крихітко, випий віскі,
Наведеш трохи згодом різкість.
Знов незнане попереду місто,
Де від твого голосу тісно.
Знов цехи, підвали чи гаражі –
Що ти робиш із серцем, із мозком?
Де береш ці мечі, ці сокири, ножі,
Циркулярні пили – Господи, вбережи,
Де ти взялася з цим своїм голосом?
Ну й голос в маленької рибки,
Шерсть на карку стовбурчиться дибки.
Подивіться – рожеві пипки
Проступають крізь блузку прозору,
Крихітко, в тебе кров із джаз-кору,
У тебе в легенях – море,
Коктейль зі спирту й озону,
Зі скла і заліза, і хлору,
На тебе ці люди хворі,
В тобі ці люди потонуть –
Як вони стогнуть і пруться,
Боками і стегнами труться.
Розтираєш блакитні скроні,
Знову на розстріл іти сьогодні,
Лахи вдягати модні,
Пестити вуха голодні –
О, без цього ти вже не годна.
Пульс відстукує ритм,
Залізничний розмірений ґрув,
Мерехтять за вікном міста,
Чорніють чиїсь будинки,
Гальма скрегочуть, немов
Холодна кричить труба.
Знову нова зупинка,
Знову одна зі ста
Готельна кімната пуста.
Хтось гаманець забув,
Інший забув Христа,
Ще хтось – себе половинку.
Ти не маєш ані хвилинки,
Не створюй, дитинко, заминки –
Свою сукню вдягни сріблясту,
О Боже, яка ж ти класна,
Ти гарна, немов картинка.
Потужна, могутня тваринка.
А ти ж іще рота не відкрила, дитинко,
Тебе ще не ввімкнули,
А ти їх вимкнеш,
Розірвеш на клапті, на дрібні синкопи,
Тебе кличуть підземні клуби Європи,
Покажи їм свінґ,
Заспівай їм покер,
Ти гард-боп факір,
Ти кріейтів джокер.
Зараз ніч, дитинко, і ти заснула
в готельному номері, з вікнами на затоку,
в обіймах особи, що пахне кавою мокко,
в якої відклеїлись вії, сльозиться око,
і було б нечесно, було б жорстоко,
якби ти про неї колись забула.
Бо вона випадкова, ця Рафалула – місцева зірка,
Травесті-діва, в якої все накладне, крім серця,
Вона тебе пригортала, казала: не сердься,
Ми з тобою разом тільки раз – але як глибоко!
Бо ти завтра співаєш деінде – і це так гірко.
Ах, для мене ти недосяжна, бо, до холери,
Я бачила – тобі тиснув руку Боббі Макферрін.
Десь приглушено траскають двері,
Кроки нічного портьє тонуть у пащі килима,
А тобі знову сниться, що ти не сама,
Що ти повернулась додому, і там зима,
І тебе пам’ятають, і не знають, що таке ф’южн,
І коли у Різдвяний вечір ти засвічуєш свічку
В дерев’яній церковці на сусідньому пагорбі
І просиш у Бозі здоров’я для діда, бо він занедужав,
І втікає з грудей печаль, мов спритний сіренький вужик
З жовтенькими вушками.
А сніг так спокійно паде широкими, вільними смужками,
Вкриває кожухом вузеньку вертляву річку,
В ковпаки одягає кудлаті ялини й смерічки,
Визирають очиці зірок з ґранатової нічки,
І попереду – вічність.

It’s warm in the white room
Water makes noise in a pipe
World’s covered with snow
Loneliness is all around –
This nu jazz, this bebop,
This Ah-Ah.
Undressed after rest,
It would be right best
Not to come for this guest
Who’s constantly strange,
It’s not gonna change.
Because of this pest
You seek some new nest,
Or else you’ll go out of your mind,
Or else they’ll endeavour to find
The network in which you were signed.
Good whisky will conquer your stress,
Drink some spirit, you pretty,
Very soon you’ll anew become witty.
Go ahead, there’s again a new city
Where your voice surely won’t sound fitty.
And all over again – sheds and cellars.
What are you doing to heart and to brain?
You’re making feel pain
Cutting like trees with fellers.
Oh God, please save us!
And they can’t come to grips
With this voice from your lips,
They can see the pink nips
Your shirt covers no more.
Your blood’s made of jazzcore,
The sea in your lungs has no shore
The cocktail made of alcohol plus ozone,
Of chlorine, glass and iron ore.
These people seem to you so sore.
These people will drown in you,
They’re touching each other’s thighs,
Groaning, and holding each other tight.
You’re rubbing your blue temples,
The night will distress,
These ears need caress –
Without it you’re mess.
The rhythm knocked by your pulse
Is regular railroad’s groove,
You’re watching black houses move.
Brakes’ growling
Sounds like water pipe’s bawling.
One more new station appears,
In the distance it will loom;
One more empty hotel room.
And if you left your God, not your purse,
God’s very hard to exhume.
It would have been even worse, of course,
If you had ceased to converse.
There is not a moment to lose,
So put on your silvery shoes,
That’s you over whom I enthuse!
As pretty as picture you are,
Despite being silent you’re star,
You’re not “on” so far
But you’ll turn them off
You’ll tear them to syncopes,
Tear them to ribbons
These piteous gibbons.
You’ve got to make old bones
In Europe’s night clubs.
Show them your swing
Sing for them poker
You’re a hard bop fakir
You’re creative joker.
Babe, it’s night, you fell asleep
Near the person who can keep
All your secrets very deep,
Who moreover smells of mocha,
Whose eyewinkers came unstuck,
Who is crying, so good luck,
Don’t forget him/her, don’t tuck
It away
‘Cause it may
Be too harsh.
She’s a travesty star,
Quirky girl called Tamar.
All her being is false
Except for heart.
She was playing her part
Saying don’t be upset,
Though we’ll soon drift apart
I know you won’t forget!
‘Cause tomorrow you’ll sing somewhere else
And it’s hard.
How unattainable you are.
‘Cause I saw you shaking the hand of Bobby McFerrin,
That’s for sure not the life I have share in.
In this moment your dream is so fairy
‘Bout your being not alone,
‘Bout your final coming back home
Where it’s winter and you’re recognized,
The word fusion isn’t popularized.
When on Christmas Eve going to church
You can find of what you’re not in search.
Lighting candle for your grandpa’s health
You’ll obtain this superlative wealth:
Getting rid of your permanent grief
And you’ll see, this long hoped-for relief
Just resembles the snow which, in brief,
Covers the fidgety river with shawl,
Talks to the pine trees and fondles them all.
Stars looking out of lowering clouds
Hope not to fall

Sofia Andrukhovych, writer
JAZZBABY

Woman 3000 Tour: Some Video Images

2010-04-10T00:49:00.001-07:00

Crocodiles in Tights in Kharkiv in the fountains

Peace and love from stranger Misha on the Woman 3000 exhibition in Kharkiv

Raskardaš orkestar in Kharkiv

Poetry on the streets in Kharkiv by Iryna Shuvalova

American Woman by Allan Barnes

2010-04-10T00:46:00.011-07:00

I am working using the wet-plate collision process, which gives this “old” effect to the film. This method was widely used in 1850-1870. The pictures you see here were taken using a reproduction camera and Voigtlander & Sohn lens manufactured in 1856. The concept was actually simple. I put an ad on Craigslist Los Angeles saying that I am looking for 3 generations of females for the project. I got two responses, both families came to my studio to be photographed and then I photo-shopped the pictures together into a triptych. So this submission represents 3 generations of American Women. As they say, we are the nation made of people of many nations; this is particularly noticeable in the big cities like Los Angeles, where to hear several different languages spoken in the cafe is a common thing. In fact, the guy who served me coffee at my local coffee shop (where I’ve sent the images from) speaks English, Farsi and Norwegian. I think that pictures submitted can give a full idea of this.

ALL PICTURES

Я застосовую мокрий коллодіонний процес, що зістарює плівку. Цей метод широко використовувався у 1850-1870 роках. Ці фото були зроблені репродукційним фотоапаратом з лінзами фірми Voigtlander & Sohn, виготовленими у 1856 році. Концепція насправді була простою. Дав оголошення на он-лайн ресурсі Craigslist у Лос-Анджелесі, написавши, що шукаю для проекту жінок трьох поколінь. Я отримав відгуки від двох сімей, які згодом прийшли до моєї студії. Моя робота демонструє три покоління Американських жінок. Загальновідомо, що ми - нація, яка складається з багатьох націй. Це особливо впадає в очі у таких містах, як Лос-Анджелес, де у кафе, наприклад, звично чути одразу декілька різних мов. Понад те, офіціант, який приніс мою каву в місцевій кав’ярні (звідки я надіслав свої фото), знає англійську, мову фарсі та норвезьку. Думаю, мої знімки передають цей стан речей.

allan barnes
www.allanbarnes.com
алан барнс

Australian Woman by Yann Audic

2010-04-10T00:45:00.021-07:00

Я мешкаю в Австралії вже два роки. Ця «подорож на місці» дає мені час зустрічатися з багатьма людьми і досліджувати «австралійство». Країна з величезною кількістю облич і історій. Австралія – це місце, де все можливо з додаванням невимушеності у щоденному житті. Австралійська культура, здається, все ще залишається в процесі формування. Я намагався показати на знімках обличчя жінок, які побудували цю нову країну чи скоро її змінять. Усі вони були чи й досі задіяні у мистецтві, моді, політиці, екології та соціальному житті. Всі фото були зроблені у штаті Новий Південний Уельс, що на південному сході Австралії (Редферн, Саррі Хілз, Хелензберг та Ньюкасл) у жовтні 2009-го.

ALL PICTURES

I settle in Australia for 2 years. This still journey gives me the time to gather with a lot of people and go through the “australianity”. Carrying a lot of different faces, a lot of different stories, Australia where everything is possible with the dash of "easy-goingness" add to the everyday life. The Australian culture seems to be still under construction. I tried to capture the faces of the women who have built this new country or are about to change it. They were or are all involved in art, fashion, politics, ecology and social life. All those pictures have been taken in New South Wales in the Sydney Greater Area (Redfern, Surry Hills, Helensburg and Newcastle) in October 2009.

Yann Audic
www.yannaudic.com
Ян Оді

Swedish Woman by Tea Shafie

2010-04-10T00:45:00.019-07:00

The key elements that I’ve tried to capture in my portraits of the Swedish woman are independence, achievements, loneliness, strength, delicacy, simplicity, anticipation and aspiration. I believe all women around the world possess these qualities but in differ- ent ways. Throughout the life, these qualities leave scars, some of which are visible and some are impossible for the naked eye to see. Ключовими елементами, які я спробувала відобразити у фотопортретах шведських жінок, є незалежність, досягнення, самотність, сила, ніжність, простота, передчуття та прагнення. Вірю, що всі жінки у світі мають ці якості, які проте виявляються по-різному. Протягом життя вони залишають рубці.

ALL PICTURES

page >> 1 2 3 4 5 6

www.teashafie.com
Tea Shafie
Ті Шафі

Turkish Woman by Rengim Mutevellioglu

2010-04-10T00:44:00.007-07:00

Turkish women are neither modern in the Western sense nor traditional and deeply rooted to their customs as it might seem. Turkish women whether they are being young or old, educated or illiterate, Muslim, Christian or Jewish, all share a common sense of unity with each other. However this unity is not always a harmonious unity, the relations they keep with each other, especially with women they don’t know is usually cold and distant. But they’re never alone, most Turkish women, especially the new generation, will try to distance themselves from others, only to find that they’ve been dubbed and the untold presence of an other women, should it be a mother or a friend, always lurks close to them. Especially in today’s buzzing metropolitan world of hard competition where every man or woman has to defend him/herself, the Turkish women have to work extra hard not to fall into the web of crowds created by the women community. To be alone, to escape from the others, we can only hope for it to happen, but when the time comes, when we grow, when I grow, I know there will be a crowd of women, whether hating me or welcoming me with open arms as soon as I stop trying to hide. Someone will always acknowledge my presence; I will never be truly alone, because I am a Turkish woman.

ALL PICTURES

Турецькі жінки не є сучасними з точки зору західноєвропейського світогляду. Проте вони не настільки консервативні і вірні своїм звичаям, як це може здаватися на перший погляд. Незважаючи на вік, освіченість і віросповідання, всі туркені мають почуття єдності одна з одною. Однак ця єдність не завжди гармонійна, а самі взаємини, особливо незнайомок, часто прохолодні та відчужені. І все ж жінки ніколи не бувають самотні. Більшість з них намагається відокремитися, лише щоб зрозуміти, що постійно перебувають у товаристві матері чи то подруг, які весь час слідують по п’ятах. У сучасному хаотичному, космополітичному світі жорсткої конкуренції, де кожна людина мусить себе захищати, турецька жінка має докладати більше зусиль, аби не загубитися у вирі сірого натовпу, створеного жіночими спільнотами. Можна лише сподіватися на можливість сховатися чи втекти від цього. Та коли прийде час і я виросту, мене оточуватиме величезна кількість жінок, які будуть чи то ненавидіти мене, чи то зустрічати з відкритими обіймами, щойно я відмовлюся від спроб заховатися. Хтось завжди буде підтримувати моє існування і я ніколи не буду по-справжньому самотньою, тому що я - туркеня.

Rengim Mutevellioglu
Ренгім Мутевеліоглу
http://www.flickr.com/people/ennil/

Argentinean Woman by Mariana Pacho

2010-04-10T00:44:00.005-07:00

Woman is a continuation of a Nature itself. Her body maintain a communication with it’s true mother; every day she faces not the mirrow but the nature of her body. The body keeps woman in tune with the center elements of Universe, does not matter whether they are creative or destructive. Because nobody’s saying that Nature is good or bad. The most important is to be naturally free.

ALL PICTURES

Italian Woman by Francesco Ecolini

2010-04-10T00:44:00.003-07:00

Десять років я фотографував красивих жінок. Правильні або хуліганки, розумні або ж дурні - всі вони дивилися в об’єктив мого фотоапарату та розповідали свої історії. Сьогодні я фотографую для свого задоволення та розваги, але жінки і досі залишаються найулюбленішим об’єктом для зйомки. На фото - чотири жінки, яких я зустрів за останні 15 років. Всі вони (свідомо чи ні) ставали моїми спільницями на пару моментів чи на довгі роки… і я вдячний їм. Я люблю їх за це.

ALL PICTURES

I have photographed beautiful women for a decade. Nice or nasty, clever or stupid - each of them looked in my camera and told me her story. Today I take pictures for pleasure and for fun, but women are still my favourite subjects. These are 4 women I have met over the last 15 years, and all of them became (consciously or not) my accomplices, some - for a few moments, others - for years and years ... and for this I just thank them and love them.

Франческо Еколіні
http://www.flickr.com/photos/ilovmydog/
Francesco Ecolini

Dutch Woman by Jordi Huisman

2010-04-10T00:44:00.001-07:00

Голландські жінки – емансиповані, сильні та красиві без штучного втручання. Вони прості, неупереджені та легкі у спілкуванні. Єдина проблема полягає в тому, що таких особистостей ви швидше за все зустрінете у містах. У провінції жінки можуть бути абсолютно іншими.

ALL PICTURES

Dutch women are quite emancipated, they are tough but beautiful without artificial enhancements. They are down to the earth, open-minded and easy-going. The only problem is that you'll find these type of women mostly in the cities. In the small provincial towns they can be totally opposite to the above.

Джорді Хузман
Jordi Huisman

http://www.jordihuisman.nl/

Argentinean Woman by Anahi Eleuterio

2010-04-10T00:43:00.001-07:00

As for women from the younger generation I tried to do portraits that would show their fertility. But I am not talking about a biological fertility, I’m taking about a spiritual fertility, creative fertility. For that reason the women on my portraits are crowned or surrounded by flowers, by nature as a symbol of fertility. The women you see are my friends, they are full of life and ideas, they are very intuitive and sensitive women, and they don’t care about doing shopping, waxing, fashion, etc. They try to live their lives going as wise as they can, trying to get their ideas out, speaking out. They are natural and spiritual women, they fight against their own demons and the demons of the society. I think that Argentinian women between 40 to 60 years are very strong, they are full of energy because they work in all different spheres of society; they are excellent housewives, they care so much about their children and grandchildren. I think Argentinian women are very sentimental with their children as well as with their husbands or lovers. In the portraits I’ve made I simply wanted to show the everyday lives in their houses.

ALL PICTURES

page >> 1 2 3 4 5 6

У своїх портретах я намагалася показати фертильність жінок молодшого покоління. Але йдеться не про біологічну, а духовну, творчу фертильність. Тому мої героїні на портретах увінчані або оточені квітами чи природнім простором, які символізують плодючість. Жінки на знімках – це мої подруги. Вони дуже глибокі і чуттєві особистості, повні життя та ідей, і їм начхати на шоппінг, депіляцію, моду тощо. Вони намагаються жити мудро, наскільки можуть, і роблять все, аби їх почули. Усі вони прості та кмітливі жінки, борються зі своїми власними і суспільними демонами. Вважаю, що аргентинські жінки віком від 40 до 60 років дуже сильні. Вони сповнені енергії, оскільки працюють у всіх сферах суспільства, прекрасні домогосподарки, піклуються про своїх дітей та онуків. На мою думку, аргентинки однаково ніжні і зі своїми дітьми, і зі своїми чоловіками чи коханцями. Я прагнула змалювати їх у звичайних домашніх ситуаціях.

anahi eleuterio
www.flickr.com/photos/mascarillaytrebol
анаі елеутеріо

Romanian Woman by Ana Dimetrescu

2010-04-10T00:39:00.005-07:00

Румунка – це біль. Вона страждає від свого віку, вимушеної еміграції своїх дітей та світу, якого не розуміє. Румунські жінки – це також і молодь, яка відкрита для майбутнього. Вона хоче жити і сміятися. Румунку можна порівняти з її Батьківщиною. У неї багато облич - сумні, зморшкуваті, втомлені, щасливі, усміхнені. Румунська жінка просто красива, як сама Румунія. Romanian woman is like pain. She is suffering because of her age, and because her children live in other countries, suffering from the world she does not understand. Romanian women are also like the youth. Youth is open to the future. So is Romanian woman. She wants to live, to laugh. Romanian woman is like Romania. She has many faces - sad, wrinkled, tired, happy, smiling. Romanian woman is just beautiful, like Romania itself.

ALL PICTURES

Ana Dumitrescu
http://www.flickr.com/photos/anadumitrescu

Swedish Woman by Ann Holmgren

2010-04-10T00:39:00.003-07:00

Ці фото моєї сім’ї та друзів я зробила у 2009 році. Всі жінки – це саами, корінні жителі Скандинавії. Деякі з них живуть у традиційних сім’ях, що пасуть оленів. Інші – у мегаполісах. Думаю, мені не вдасться повною мірою зобразити національність, намагаючись описати її кількома словами. Проте я дуже пишаюся тим, що знаю цих сильних, відважних та гордих жінок саамі. These are my personal photos of family and friends taken during 2009. All women are swamis, the indigenous population of Scandinavia. Some of them come from the traditional reindeer herding-families, others live urban lives in big cities. I do not want to diminish a nationality by trying to describe it in few words, but I am very proud to know these strong, daring and proud swami women.

ALL PICTURES

Ann Holmgren
http://www.flickr.com/photos/annholmgirl

French Woman by Elise Boularan

2010-04-10T00:39:00.001-07:00

What interested me, it's to see these women in their intimacy, trying to reveal what can be secret at them. In my country, I think that the women have a lot of character, and possess many qualities. But what attracts me, it's this very sensitive, soft, mysterious side and at once strong. Then according to ages, certain wisdoms appear... These women of portraits moved me, I like I can go into their intimacy, and that they offer to me is what they don't show to the world. It's very important for me. This sensitive side, but also a side rises and indefensible which is very present at the woman's. Що мені справді було цікаво, так це побачити інтимність цих жінок, спробувати викрити, що може бути в них містичного. Думаю, жінки моєї країни мають сильний характер та багато позитивних якостей. Найбільше приваблює їхня дуже чуттєва, м’яка, містична і водночас сильна сторона. Пізніше з’являється певна життєва мудрість. Ці жінки на фотороботах зачепили мене за живе, адже я мала можливість роздивитися їх зблизька. Вони відкрили мені те, що ховають від всього світу. Це надзвичайно важливо для мене.

ALL PICTURES

Буларан Еліз
www.eliseboularan.com

Argentinean Woman by Julia Feldman

2010-04-10T00:38:00.015-07:00

Роблю знімки для того, щоб наблизитися до людей. Я не вирізняюся красномовністю, але, на щастя, у фотографії відкрила для себе місток, який з’єднує мене з іншими людьми. Хотіла б, щоб мої фотографії передавали цей зв’язок – щось дуже особисте та близьке. Для цього проекту я фотографувала близьких мені осіб: подруг різного віку, маму, маленьку племінницю та жінку, яка доглядала за мною та моїм братом, коли ми були малими. Всі ці жінки мають особливе значення у моєму житті. Вони навчили мене найважливішому – малювати, робити речі своїми руками, завжди бути собою, радіти, цінувати дрібниці. І хоча ці жінки – дуже різні, всі вони є взірцем для мене. Тому я і вирішила їх зобразити візуально.

ALL PICTURES

I take pictures so I can get close to the people. I am not very talkative person, but thanks to photography I have discovered a bridge which connects me with the others. This is why I want to see my photos expressing this connection, sometimes very personal and intimate, this truly "close" feeling. In my session for Woman photoproject I took pictures of women that are or has been very close to me: my friends of different ages, my mother, my little cousin and the woman who was babysitting me and my brother when we were little. All this women are special for me, they taught me the most important things in my life – to draw, to make things by myself, always be who I am, feel good and appreciate the little things. And even though all these women are very different, they are a role model to me, and that's why I choose to take their pictures.

Julia Feldman
www.flickr.com/variationsonthewordsleep

Japanese Woman by Mutsumi Makino

2010-04-10T00:38:00.013-07:00

As for me I love to take photos of women. Why? I think that most of Japanese women are a bit shy yet they have an inner strength, full of passion and love. I was always fascinated by this inside beauty which inspires me in my works

ALL PICTURES

Мені особливо подобається фотографувати жінок. Вважаю, що майже всі японки трохи сором’язливі. Однак у всіх них є внутрішня сила, пристрасть і любов. Їхня внутрішня краса завжди мене захоплювала і постійно дає натхнення для моєї роботи.

mutsumi maKino
www.flickr.com/photos/mack-
мутсумі макіно

Discussions "Woman in modern society: Looking for ways of self-realization"

2010-04-10T00:38:00.011-07:00

Kind of talking about changing the world or smth, Sigal Ben David from Tel Aviv in Odessa

During Жінка Woman 3000 Tour the discussion "Woman in modern society: Looking for ways of self-realization" was organized in 5 cities. Each city gathered the journalists, representatives of women organization in Ukraine, opinion leaders and other society members to talk on the different aspects of gender issues in the country. Discussion, press conference and film presentation was the part of official opening Жінка Woman 3000.

ALL VIDEOS

Laima Gaydar (feminist, the head of “Women's Network”)

<

Aurora Ogorodnyk (restaurateur, co-founder of the project “Gastrosereda”)

Iwannacum Ksyusha (beauty and style icon, journalist, model, vocalist)

Tamara Martsenyuk (sociologist, analyst of gender issues, National University of “Kyiv-Mohyla Academy”)

Olga Balashova (teacher of the Сhair of theory and history of arts, National academy of fine arts and architecture, mediatheorist, curator)

Lubov Maksymovych (head of the social organization “The Western Ukrainian centre “Women’s
Perspectives” – social issues), Lviv

Iryna Kluchkovska (director of The international institute of education, culture and
relations with the diaspora at Lviv Polytechnic National University, candidate of pedagogical
sciences, author of the concept of foreign language study programs for non-language
universities, deputy of the Verkhovna Rada of the first convocation), Lviv

Iryna Solovey, garage gang member, Woman 3000 researcher, Lviv

Maryana Savka (poetess, children's book author, theorist of literature, publicist, editor in chief of “Old Lion Publishing House”), Lviv

Lviv

3-d century is a new period, discussion in Odessa

discussion in Simferopol

why girls are stronger, discussion in Simferopol

Ludmila Nikolaeva (head manager of the innovative projects and programs of the Scientific and
Cultural Centre “Soliris”), Simferopol

Dina Bychenkova (founder and editor in chief of the Crimean literary-publicistic magazine “Miy
golos”), Simferopol

Dariya Gavrilova, Simferopol

Olena Semikolenova (head of the centre “Women’s initiative” of the “Centre for Gender Research”), Simferopol

Discussion in Kharkiv

Promo Video

2010-04-10T00:38:00.009-07:00

2010-04-10T00:38:00.007-07:00

Team

2010-04-10T00:38:00.005-07:00

реалізовано/powered by

формацією Ґараж Ґенг/Garage Gang group www.gggg.org.ua

дослідження/inquiry

Ірина Соловей.Iryna Solovey

куратор/curator

Саша Шагі.Sasha Shagi

регіональні організатори/regional managers

Олена Шкапова.Olena Shkapova, Євгенія Врадій.Evgeniya Vradiy, Дарина Бурcакова.Darina Bursakova, Альбіна Позднякова.Albina Pozdniakova

редактор/editor

Олена Годованець.Olena Hodovanets, Леся Синиченко.Lesia Synychenko, Ірина Голінько.Iryna Golinko

переклад/translation

Нета Величко.Neta Velychko, Ольга Кравченко.Olga Kravchenko

дизайн арт-буку/art-book design

Артем Крепкий.Artem Krepkiy

за участю/with participation of

Анни Мигаль.Anna Mygal, Миколи Степанця.Mykola Stepanets, Даши Майорової.Dasha Mayorova, Катерини Лачіної.Kateryna Lachina, Ірини Шувалової.Iryna Shuvalova, Саши Баніта.Sasha Banit, Руслана Осики.Ruslan Osyka, Анни Лупу.Anna Lupu, Іллі Старкова.Ilya Starkov, Алінки Копиці.Alinka Kopytsa, Юлії Поліковської.Yulia Polikovska, Тетяни Сікачовської.Tatiana Sikachovska

Partners

2010-04-10T00:38:00.003-07:00

Opening Woman 3000 in Psychiatric Hospital and in the fountains

2010-04-10T00:38:00.001-07:00

ALL PICTURES

Opening Woman 3000
Psychiatric Hospital after Pavlov, 15 pm, 23/04/2010, Kiev
Chinese Woman in Canada by Steven Beckly
Live concert of Crocodiles in Tights

Opening Woman 3000 in the Hatob's Fountains, 14-00, 30/04/2009, Kharkiv

THE END OR HAVE A LOOK AGAIN

FOR MEDIA
info@gggg.org.ua

PROPOSITION TO SET UP
THIS INITIATIVE IN YOUR COUNTRY
info@gggg.org.ua